ОВОЧІ І ФРУКТИ

Логин
Пароль

ТОПІНАМБУР (ЗЕМЛЯНА ГРУША)
Helianthus tuberosus L.
Земляну грушу вирощують на присадибних ділянках як овочеву та декоративну рослину. В народі її називають бульбою, волоською ріпою або просто ріпою.
За походженням вона з Північної Америки, з провінції Топінамбур, звідки в неї ще одна назва — топінамбур.
Це багаторічна рослина з родини складноцвітних. Стебло в неї стояче, в стиглому стані напівдерев'янисте, заввишки до 2—3 метрів; листки черешкові, загострені, густо вкриті волосинками; квіти — ясно-жовті, зібрані в суцвіття. Бульби білого, рожевого та коричневого кольору. Форма в них округла, видовжена або грушовидна.
Цю трав'янисту рослину після появи її в Європі в XVII столітті стали культивувати у Франції й Англії як овоч. Одначе вона не здобула багатьох прихильників, бо не вміли готувати з неї їжу. Але в Голландії та Бельгії навчилися варити топінамбур у вині з вершковим маслом і часом досягали смакових якостей артишоків. Тому цю рослину і назвали там підземним артишоком.
У Рссії земляна груша була відома спочатку не як овоч, а як лікувальна рослина. З її бульб готували настій на вині для лікування серцевих захворювань.
Земляна груша знана в народній медицині. Зварена,
вона має сечогінну й ніжку послаблювальву дію. Сік із сирої бульби знижує підвищену кислотність та підвищує до нормального рівня знижену кислотність шлункового соку, регулює функцію кишечника, допомагав під час запорів, тамує згагу, нудоту й біль у шлунку та кишечнику, має протизапальні властивості і сприяє загоюванню виразок та невеличких ран. Народна медицина радить пити сік земляної груші під час постійного головного болю (це пояснюють тим, що свіжі бульби мають у своєму складі ацетилхолін з гіпотензивними властивостями) .
Бульби земляної груші близькі до картоплі, хоч їхня харчова цінність трохи нижча. Зате в топінамбурі багато полісахариду інуліну. Під час його розщеплення в організмі утворюється фруктоза, необхідна в харчовому раціоні хворих на цукровий діабет.
З бульб земляної груші виготовляють різні страви, її печуть, варять і навіть споживають у сирому вигляді.
Земляна груша невибаглива на грунти. Росте на чорноземі, дерновому підзолі та супісках. Не боїться холоду, навесні та восени витримує мороз до 5°, добре зимує в грунті.
Бульби, зібрані восени, зберігають в овочесховищах, буртах та кагатах. Навесні їх викопують, тільки-но відтане грунт. Пролежавши в землі, бульби стають що смачнішими й солодшими. Вважають, що топінамбур може рости на одному місці до сотні років.
Дуже корисно споживати земляну грушу навесні, коли організм потребує вітамінів і мікроелементів, її рекомендують вживати у вигляді салатів із дрібно натертих бульб з цибулею та петрушкою, заправлених сметаною.
Весною або восени, коли у недужих загострюється виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, для профілактики радять ПЕТИ топінамбуровий сік упродовж двох тижнів щоденно по півсклянки перед їжею. Для цього вимиті і очищені бульби пропускають через м'ясорубку або труть на тертці, а з подрібненої маси вичавлюють сік, який проціджують.
Оскільки сік не всім до вподоби, його можна замінити спеціально приготовленим квасом. Для цього очищепі бульби розрізають на 2—3 частини, кладуть до посудини, заливають перевареною водою і ставлять у тепле місце на 2—3 дні. Щоб прискорити бродіння, додають У настій дріжджі.
Такий напій дає непоганий ефект: поліпшує самопочуття хворих, збільшує вагу, завдяки йому зникають больові симптоми (припиняються гострі болі, згага, нудота тощо), загоюються виразки.

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.