ОВОЧІ І ФРУКТИ

Логин
Пароль

СМОРОДИНА
Ribes nigrum L.
Смородина відома в нас з XI століття, значно раніше, ніж у Західній Європі, її вирощували в монастирських садах Новгорода і Пскова. Але зацікавилися цією рослиною порівняно недавно, відтоді, як було доведено, що її ягоди за хімічним складом — справжній концентрат різних вітамінів.
Ягоди чорної смородини споживають свіжими, а також використовують для виробництва різних харчових продуктів. В них багато вітамінів, мікроелементів та інших біологічно активних сполук. Є пектини, які звільняють
кишечник від продуктів розпаду, органічні кислоти, легкозасвоювані цукри, дубильні речовини тощо. За вмістом аскорбінової кислоти смородина поступається місцем лише шипшині, переважаючи суниці й полуниці в 5, малину й цитрусові — у 7—8, яблука та груші — в 10, вино-Град — у ІОО разів. От чому медики порівнюють сезонне лікування ягодами чорної смородини з курортним і рекомендують для хворих як свіжі, так і перероблені на варення, пастилу, джеми, соки, які тонізують серцево-судинну систему й допомагають при простудних і деяких інфекційних захворюваннях та недокрів'ї.
Кислотність плодів чорної смородини коливається в межах від 1,8 до 4,36 % органічних кислот. В основному це лимонна, яблучна, щавлева, кофейна та паракумари-нова.
У складі її цукристих сполук переважає фруктоза, значно менше глюкози й сахарози. Каротиноїдів у смородині обмаль. Зате плоди багаті на вітамін F (0,72 мг / 100 г), вони переважають за його вмістом майже всі плодові й ягідні культури, за винятком обліпихи, морошки, шипшини та аронії. У 100 г свіжих ягід смородини міститься 0,86 мг вітаміну К. Щодо вмісту аскорбінової кислоти, то нею відзначаються передусім зелені плоди. В міру їх достигання С-вітамінна активність знижується і різко падає під час перестигання плодів.
Молоде листя смородини, зібране після цвітіння, містить до 400 мг на 100 г маси вітаміну С, однак із дозріванням та формуванням плодів вміст його різко знижується. Фенольні сполуки ягід чорної смородини — це переважно антоціани, флавоноли, лейкоантоціани і катехіни. Ці сполуки мають капілярозміцнювальш, проти-склеротичні, протизапальні, судинорозширювальні (анти-спазматичні) властивості. Особливо багато їх у листі. Дослідами доведено, що на 100 г свіжого листя припадав (в мг): флавонолів — 980—2700, катехінів — 574—3320, лейкоантоціанів — 504—1320. До того ж листя чорної смородини часто беруть компонентом при солінні та квашенні овочів і фруктів. Вони не тільки зберігають природне забарвлення сировини, а й збагачують продукти фенольними сполуками і вітаміном С.
В ягодах смородини виявлено в незначній кількості також вітаміни — Вь В2, В6, РР, фолієву кислоту, пан-тотеиову кислоту тощо. Але лише вміст пантотенової кислоти може мати практичне значення у вітамінному балансі людини (0,4 мг на 100 г маси).
З мінеральних речовин у плодах чорної смородини е сполуки калію (350 мг на 100 г маси), які виводять з організму воду й кухонну сіль та поліпшують загальний стан хворих на серцево-судинні й ниркові недуги.
Серед інших плодових і ягідних культур смородина виділяється високим вмістом заліза (1300 мг на 100 г)-значно вищим, ніж у суниць, апельсинів, лимонів, винограду, аґрусу, персиків, слив, яблук, абрикосів тощо. В її ягодах е також бор, кобальт, марганець, мідь, молібден, цинк і фтор.
Специфічний запах плодів і листя смородини зумовлений наявністю ефірної олії. Вона має антисептичні, протизапальні, сечогінні та протиревматичні властивості.
З лікувальною метою використовують плоди й листя смородини. Свіжі й перероблені ягоди (сік, варення, протерті плоди з цукром тощо) рекомендують кволим людям, що перенесли хвороби, а також дітям і дорослим похилого віку для підвищення опірності організму й активізації компенсаторних механізмів.
Народна медицина застосовує ягоди, листя й бруньки смородини як сечогінний (при хворобі сечового міхура й ниркових каменях), потогінний (у випадку гострого ревматизму) та легкий послаблювальний засіб (бруньки, настояні на білому вині). Смородину чорну дають від золотухи (препарати листя вживають усередину, а також як зовнішній засіб) і для поліпшення обміну речовин (при шкірних хворобах).
Препарати з листя мають сильні потогінні та сечогінні властивості і сприяють виведенню з організму пуринових речовин і надміру сечової кислоти. Вони дуже ефективні в лікуванні поліартриту й подагри. Настій з листя і стебел вживають при набряках ниркового походження, каменях у сечовому міхурі, затримці сечі, шкірних хворобах. Його п'ють під час захворювань верхніх дихальних шляхів, а також як протизапальний засіб (зовнішньо) при скрофульозі. Дітям від золотухи призначають настій із сухого листя. Одночасно рекомендують купати їх у відварі а гілок та листя смородини.
Відвар стебел та настій листя рослини стимулюють функцію кори наднирників, тому водним настоєм лікують аддісонову хворобу, недокрів'я. При простудних захворюваннях він діє як потогінний і протизапальний засіб.
Чорносмородиновий сік із медом вживають від бронхіту. Корисний цей сік і під час гастритів з пониженою
кислотністю. Для регуляції функціональної діяльності шлунково-кишкового тракту бажано вживати суміш ео-ку ягід смородини з відваром або соком з плодів шипшини.
Біологічно активні речовини чорної смородини непогано зберігаються під час консервування. Поширений спосіб приготування так званого «холодного варення» (протирання ягід із цукром без пастеризації) призводить до звачно більших втрат вітамінів, ніж консервування.

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.