ОВОЧІ І ФРУКТИ

Логин
Пароль

РЕВІНЬ
Rheum rhaponticam L.
Ревінь — дуже цінний овоч, вітамінів у ньому не менше, ніж у шпинаті чи щавлі. Це багаторічна рослина з широким, багатоголовим кореневищем. Прикореневе листя здебільшого велике, зібране в розетку, стебло сягає до 1,5 м. Квітки ревінь має дрібні, білі або червоні, зібрані на кінцях і в пазухах листків у великій волоті.
Батьківщиною цієї культури вважають Північну Монголію та Центральний Китай, де ревінь досі росте в дикому стані. Для лікування його застосовували в Китаї ще до нашої ери. Ревінь використовували і в Давній Греції та Персії. З допомогою арабських лікарів ця рослина поширилась у Європі. До Росії її насіння завіз відомий дослідник М. М. Пржевальський, який передав його Петербурзькому ботанічному саду, де шляхом гібридизації й тривалого відбору виведено сорти ревеня з товстими й соковитими черешками.
Городні сорти ревеня нараховують близько ЗО видів, але як овочеву культуру використовують ревінь городній та ревінь черешковий, як лікарську — тангутський (лікарський або пальчатий). В їжу вживають переважно молоді черешки завдовжки 30—60 см.
Ревінь застосовували в минулому як ніжний послаблю-вальний засіб, для лікування гіпоацидного гастриту, захворювань печінки та сечового міхура, при туберкульозі, недокрів'ї, склерозі, від деяких шкірних хвороб.
Черешки листя ревеня містять цукристі сполуки, органічні кислоти (яблучну, лимонну, щавлеву, янтарну), солі калію, кальцію, фосфору, магнію, вітаміни групи В, С, РР, каротин.
Корені та кореневища ревеня мають у своєму складі групу антраглікозидів, таноглікозиди, смолисті речовини.
Антраглікозиди легко розчиняються у воді і разом зі смолами послаблюють дію рослини. Таноглікозиди, завдяки наявності в них дубильних речовин, підвищують апетит, збуджують діяльність шлунка й кишок, мають в'яжучу та антисептичну дію. Крім того, в коренях виявлено
у великій кількості оксалати калію й кальцію, хризофанову, яблучну та аскорбінову кислоти.
Органічні кислоти молодих черешків надають листю ревеня приємний кислуватий смак. Старіючи, вони грубшають, в них нагромаджується щавлева кислота, шкідлива для організму.
Черешки ревеня достигають ранньою весною, тож вітаміни та мінеральні солі, що містяться в них, сприяють регуляції кровообігу й водно-сольового балансу в організмі.
В нашій країні та за кордоном широко вживають препарати, які виготовляють з коренів та кореневищ цієї рослини. Антраглікозиди ревеня після розщеплення у кишках утворюють реїн, реумемодин та хризофанову кислоту, що подразнюють нервові закінчення кишкової стінки і діють послаблювально. Таноглікозиди утворюють ре-венодубильну кислоту, яка у сполуці з білками дає осад (плівку), захищаючи слизову оболонку кишок від подразнення. Гірка речовина з ревеня поліпшує травлення. В малих дозах ревінь (за рахунок таноглікозидів) має в'яжучий ефект, а у великих, навпаки, діє послаблювально (вплив антраглікозидів).
Ревінь особливо ефективний у лікуванні дитячих хвороб. У малих дозах його дають як жовчогінний засіб при захворюваннях печінки і жовчного міхура. Дуже часто ці препарати призначають і хворим середнього віку (вони діють ніжно, не понижують апетиту й не розладнують харчотравлення). Однак тривале застосування препаратів з ревеня послаблює вплив їх на організм.
Споживаючи ревінь, не можна забувати, що в переспілих черешках та листі міститься велика кількість щавлевої кислоти, яка осаджує в крові життєво необхідний кальцій, що призводить до кальцієвої недостатності. Щавлеву кислоту потрібно нейтралізувати молоком. Ось чому ревеневі страви бажано поєднувати з молочними, які тільки підсилюють цілющу дію рослини.
В народній медицині настій суміші ревеня з тирличем жовтим та коренем аїру тростяного вживають при атонії кишок та метеоризмі. Ці ліки до того ж регулюють функціональну діяльність усієї системи травлення.
Дуже цінні поживні та лікувальні властивості має сік ревеня. Його добувають лише з молодих, ще не загрубілих черешків, у яких багато яблучної кислоти та незначна кількість щавлевої. Вони соковиті, ніжні й менш волокнисті. Черешки треба не зрізати, а обережно відри-
вати. Листяні пластинки під час збору видаляють (бо вони — носії щавлевої кислоти), черешки очищають від волокон, миють у холодній воді, розрізають на шматочки завдовжки 1—1,5 см, бланшують в окропі впродовж 1— 2 хвилин, після чого охолоджують у воді й вичавлюють з них сік на пресі або соковижимальній машинці.
Щоб позбавити сік щавлевої кислоти, на кожен його літр дають 1,5 г хімічно чистої крейди (краще застосовувати аптечний осаджений вуглекислий кальцій), суміш старанно розмішують, відстоюють 6—8 годин, потім фільтрують.
Для поліпшення смаку рекомендують до соку з ревеня додавати 25—30 % соку суниці, малини або порічок та цукор (до смаку). Банки чи пляшки місткістю 0,5 л стерилізують 15 хвилин.
Ревінь можна споживати ранньої весни, тільки-но зійде сніг. Використовують в основному червоно-зелені черешки. Молоде листя беруть на голубці, з них варять весною зелений борщ, суп. З ревеня готують також різноманітні киселі, муси, компоти, варення тощо, його можна заготовляти на зиму, консервувати, варити з нього джем, мармелад, цукати. Сік цієї рослини прекрасно тамує спрагу.

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.