ОВОЧІ І ФРУКТИ

Логин
Пароль

КВАСОЛЯ
Phaseolus vulgaris L.
Квасоля була поширеним харчовим продуктом ще в античних країнах, де її використовували і в медицині. В Росії стала відома з XVII століття. Цю рослину здавна широко використовують в українській кухні для
приготування борщів, вінегретів, приправ до м'ясних страв тощо.
Квасоля — високобілкова культура, її білкові речовини за хімічним складом та біологічною цінністю подібні до білків тваринного походження. Багата вона незамінними амінокислотами, дуже важливими для організму людини. Вуглеводи квасолі — це цукристі сполуки (глюкоза, фруктоза, сахароза, мальтоза, стахіоза, крохмаль та клітковина). У ній чимало органічних кислот (яблучна, лимонна, малонова), каротину та вітамінів С, BI, B2, B6, PP, фолієвої кислоти. Квасолю вважають цінним джерелом вітаміну Е, який регулює обмін жирів, білків та нуклеїнових кислот.
До того ж, це справжня комора мінеральних сполук. Серед них — калій, фосфор, цинк, залізо, мідь та інші. За вмістом міді й цинку квасоля переважає більшість овочів (цинк, як відомо, бере участь у синтезі деяких ферментів, інсуліну та гормонів). Ось чому квасолі відводиться значне місце в дієтичному харчуванні.
Солі калію впливають на виведення рідини з організму й розвантажують серцево-судинну систему. Тому відвар з насіння квасолі (навіть із цілих стручків) рекомендують як сечогінний засіб під час набряків ниркового походження або серцево-судинної недостатності. Квасоля підсилює секрецію шлункового соку, і страви з неї призначають для дієтичного харчування тим, у кого гастрит з пониженою кислотністю, її можна споживати людям із запальними захворюваннями нирок та сечового міхура, сечокам'яною хворобою, хронічними ревматичними артритами та подагрою, жировим переродженням печінки.
У народній медицині лушпинням квасолі, яке заготовляють, коли воно ще свіже, не посохле, лікують цукровий діабет. Воно містить аргінін, аспарагін, бета'ін, геміцелюлозу, моноамінові жирні кислоти, лецитин, тирозин, триптофан, холін. Крім того, в лушпинні й плодах квасолі виявлено глобулін, декстрин, протеазу й фазин. Доведено, що настій лушпиння має також антибіотичні властивості, оскільки в ньому міститься речовина протимікробного характеру.
Столову ложку висушеного й порізаного лушпиння (без квасолі) заливають двома з половиною склянками окропу. Цей настій вживають 3—4 рази на день по півсклянки ті, хто страждає ревматизмом та набряками, особливо ниркового походження (як сечогінний засіб). Відвар стручків корисний при пієлонефриті й гломерулонефриті, але ще
ефективніше стручки квасолі поєднувати з приймочками кукурудзи звичайної (змішувати порівну), листям мучниці звичайної (15 г), травою остудника голого, хвощем польовим та квітками волошки польової (по 10 г). ЗО грамів цього збору (4 столові ложки) настоюють у літрі води протягом 12 годин, кип'ятять 10 хвилин і знову настоюють півгодини. Вживати цей відвар краще теплим по пів-скяянки 4 рази на день через годину після їжі.
При цукровому діабеті рекомендують інший збір. З столові ложки суміші стручків квасолі, листя чорниці та дрібно порізаної вівсяної соломи (кожного компоненту по 2 частичи), взятих на 1 частину лляного насіння, кип'ятять 20 хвилин у 3 склянках води. П'ють відвар по 3 столові ложки тричі на день. Відваром стручків квасолі з листям чорниці (порівну) в народній медицині лікують хронічний панкреатит.
Із суміші стручків квасолі, листя чорниці звичайної, деревію тисячолистого, квіток терну колючого, хвоща польового та звіробою звичайного готують настій, який вживають при сечокам'яній хворобі. Дія цього настою перевірялась у клінічних умовах. Він має виражений діуретичний ефект, сприяє видаленню з організму хлоридів та азотистих сполук. Вважають, що при згаданій хворобі особливо корисний відвар із сушених квіток квасолі.
У деяких видах квасолі знайдено речовини, які мають інгибуючу дію (вонп сповільнюють обмін речовин і схожі па сполуки, що утворюються в крові при інфекційних захворюваннях). Дехто припускає, що ці речовини (фіто-гумаглютиніни) можуть лікувати злоякісні пухлини, а також хвороби підшлункавої залози.
У традиційній медицині квасолю застосовують як ранозагоювальний засіб та для лікування деяких шкірних хвороб, при гіпертонії, хронічному ревматпзмі.
У Стародавньому Римі квасолю цінували не тільк' як продукт харчування — з неї готували борошно для поширеного на той час косметичного засобу, який заміняв римлянам пудру. Протягом кількох століть це борошно входило до складу відбілюючих засобів для шкіри обличчя.
Квасолеві маски справді омолоджують шкіру. Вона стає пружною та рум'яною. Для цього квасолю замочують у воді впродовж кількох годин, потім варять набубнявілу масу й протирають її через густе сито. Додають сік з половинки лимона та столову ложку оливкової олії, старанно все змішують. Одержану суміш рівномірним тонким
шаром накладають на обличчя. Маску змивають через 20—30 хвилин гарячою водою.
Крім традиційних, з квасолі можна приготувати ряд оригінальних страв.

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.