ОВОЧІ І ФРУКТИ

Логин
Пароль

ХРІН
Armoracia rusticana Gaertn.— Mey.— Schreb.
Ця рослина з м'ясистим коренем відома всім. Мандруючи материками, вона досягла Гренландії, де дуже гарно квітне, в той час як у суворому кліматі цього острова росте лише 40 видів усієї флори.
Хрін — примхлива культура, яка полюбляє затінок, потребує багато вологи в грунті й повітрі. Засушливого літа мого корені надзвичайно розгалужуються й дерев'яніють. І навпаки, коли вологи надмір, на рослині виникають чорні плями, а корені починають підгнивати.
Хрін збуджує апетит і поліпшує діяльність кишечника. Рекомендують до їжі скуштувати чайну ложку тертого хріну з цукром або медом (такою сумішшю можна намастити хліб). Клінічними спостереженнями доведено, що свіжий сік хріну та його водні розчини підсилюють секрецію соляної кислоти в шлунку людини й допомагають у лікуванні гастритів з пониженою кислотністю шлункового соку.
В народній медицині різних країн хрін застосовують як сечогінний засіб при каменях у сечовому міхурі, при подагрі, ревматизмі.
Значно частіше використовують хрін як зовнішній засіб. Кашка, одержана з розтертих коренів,— хороший подразник і тамувальний засіб при пневмонії, бронхіті, радикуліті, міозиті. Сік хріну, розведений водою, застосовують для полоскання ротової порожнини й горла при стоматиті, ангіні, фарингіті. Настій з коренів або натертий хрін сприяють загоюванню гнійних ран, виразок, корисні при гнійному отиті.
Хрін багатий на фітонциди. Радянський вчений Б. П. Токін довів, що його антимікробній активності сприяє наявність лізоциму. Алілгірчична ефірна олія, яка міститься в рослині, зумовлює її специфічний запах і смак, крім того, вона затримує розвиток золотистого стафілокока, кишкової палички, збудника туберкульозу, заважає розмножуватися вірусові грипу з групи А.
Свіжий сік кореня хріну містить лізоцим, аскорбінову кислоту, олію, крохмаль та смолисті речовини. Ця рослина багата на мінеральні солі, калій, кальцій, магній, залізо, мідь, фосфор та сірку, в ній є амінокислоти.
Корені і листя хріну містять різні вітаміни. Особливо багато в них вітаміну С (вміст його в молодих пагонах часто сягає 260 мг на 100 г речовини), вітаміну B6 та фолієвої кислоти. У листі виявлено до ЗО мг на 100 г аскорбінової кислоти та понад 1 мг каротину, значну кількість сполук калію (до 1000 мг на кожні 100 г).
Вирощувати хрін на городах почали в Німеччині. Та індійська медицина здавна використовувала цю рослину як сечогінний і тамувальний засіб під час запалення сід-ничого нерва. Раніше людям, хворим на цингу й маля-
рію, при фізичному та розумовому виснаженні давали пити настій коренів хріну; для лікування радикуліту, подагри, ревматизму, а також гнійних ран та раку шкіри рекомендували вживати кашку з хріну у вигляді компресу як місцевий засіб, дещо слабший од гірчиці.
У болгарській народній медицині хрін використовують для лікування себореї. Для цього 100 г бджолиного меду змішують із 100 г свіжого соку коренів хріну і вживають щодня по 1—2 чайних ложки. Можна приготувати настій з коренів на сухому виноградному вині: 100 г натертих коренів залити 2 склянками вина. Цю суміш настоюють кілька днів і вживають потім по 1 столовій ложці двічі на день.
Свіжий сік хріну в Болгарії використовують і для лікування гніздового облисіння: ділянки без волосся треба раз чи двічі на день зволожувати соком хріну, втираючи його до порожевіння шкіри.
Через подразнювальні властивості хрін протипоказаний людям, що страждають гастритами з підвищеною кислотністю, виразкою шлунка й дванадцятипалої кишки, ентеритами, колітами, хворобами печінки, нирок та сечовивідних шляхів. При гастритах з пониженою кислотністю застосування хріну навіть бажане. Щоб зменшити пекучість хріну, його вживають зі сметаною.
Хрін популярний у кулінарії (свіжі корені); листя його використовують для соління огірків, томатів і грибів. Терті корені допомагають довше зберігати харчові продукти, які швидко псуються: м'ясо, рибу, фрукти.
З хріну можна приготувати також смачні та корисні страви.

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.