ОВОЧІ І ФРУКТИ

Логин
Пароль

ГОРОХ
Pisum sativum L.
Батьківщиною гороху вважають гірські райони Північ-ної Африки, Крим, Кавказ, тобто ті регіони, де й досі він росте в дикому стані.
Цю рослину використовували для харчування в давні часи, з нього виготовляли різноманітні страви. Та й нині горох не зник а нашого столу.
Сорти гороху в цукрові, напівцукрові й лущильні. У перших відсутня пергаментна плівка на внутрішньому боці стручка, який легко ламається. Молоді боби напівцукрових сортів теж без цієї плівки, але вона з часом з'являється там, де з'єднуються стулки (ці сорти вживають у їжу свіжими або переробляють у молодому зеленому стані, разом із стручками, найбільш соковитими і м'ясистими).
Лущильний горох має пергаментну плівку на внутрішньому боці стулок. Зелений горошок у них ніжпий, смачний і легко вилущується. Недоспілі зерна цього сорту мають багато цукру, та з достиганням у них різко підвищується вміст крохмалю (у спілому горосі його в 6—
7 разів більше, ніж у зеленому). Однак із збільшенням крохмалю погіршується смак і поживність продукта.
У горосі наявні вітаміни Е, В1, B2, біотин, нікотинова
кислота та холін. Він багатий також на мікроелементи.
Горох — надзвичайно цінний продукт харчування.
В ньому багато білка й вуглеводів та незамінних амінокислот, особливо метіоніту. Досліди засвідчують, що в сухому горосі стільки білка, як у яловичині, до того ж горох майже вдвічі переважає її за калорійністю. Зелений горошок містить менше білка й вуглеводів, зате в ньому значна кількість вітамінів А, В, С і РР, а також фолієвої кислоти й холіну, які цілюще діють на обмінні процеси в організмі (найбільш корисне не насіння, а приплюснуті стручки із зовсім ще малесенькими насінинами, так звані лопатки). Щоправда, не весь горох можна їсти із стручками, а лише цукровий (ця назва зовсім не зв'язана із вмістом цукру).
Особливо важливий горох у лікувальному харчуванні. Відвар з його насіння має сильні сечогінні властивості й сприяє виведенню солей з організму при сечокам'яній
хворобі. Горохова олія чимось нагадує дію гормонів, А страви з цієї рослини корисні для хворих на серце.
Борошно із зеленого горошку в суміші з молочною сироваткою використовується у косметиці для так званих римських масок. Ця суміш складається з 2 столових ложок горохового борошна й такої ж кількості сироватки. З неї роблять маску, яку тримають на обличчі 1—1,5 години, поки суміш висохне. Потім її втирають пальцями, змивають лице спочатку гарячою, а потім холодною водою. Від таких масок шкіра на обличчі стає ніжною, пружною, оксамитовою. На ній розгладжуються зморшки й зникають пігментні плями.
Зелений горошок може значною мірою урізноманітнити наше меню не тільки в літній період, а й узимку. З нього можна виготовити чимало страв.

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.