ОВОЧІ І ФРУКТИ

Логин
Пароль

ЧАСНИК
Allium sativum L.
Часник — усім відома городня рослина, яку використовують для приправи. В природі він існує у дикому стані (понад 250 видів), але вирощують лише кілька сортів його.
Історія часнику, як і цибулі, настільки давня, що навіть важко відшукати її початки. Нині, у час відмови від синтетичних ліків та повороту до всього натурального, ця рослина переживає своє нове відкриття.
Ще в сиву давнину вважали, що часник «чистить артерії», лікує запалення легенів, допомагає проти згортання крові. Новітні медичні досліди не тільки підтверджують думки, що дійшли до нас з глибокої давнини,
а й доповнюють існуючі дані про лікувальні можливості цієї рослини. Справді, часник — цінний лікарський середник, яким лікують майже всі хвороби.
Антимікробна дія часнику зумовлена наявністю антибіотика алліцину, який має в своєму складі сірку. Ал-ліцин досить активний, але не стійкий і швидко розпадається. Крім того, у великих дозах токсичний, що дозволяє широко використовувати його в лікувальній практиці. В останні роки в часнику виявлено ще один антибіотик — гарлицин, який, на відміну від алліцину, не
має сірки.
У зубках часнику знайдено велику кількість білкових речовин (6,7—8%) та вуглеводів. На прості цукристі речовини він бідний. Зате в ньому багато фруктозанів. У 100 г їстівної частини часнику міститься вітаміну С — 10 мг, вітаміну В6 — 0,6 мг, нікотинової кислоти — 1,2, рибофлавіну (вітаміну В2) та тіаміну (вітаміну В1) —по 0,8 мг. Серед овочевих культур часник — на чільному місці за концентрацією нікотинової кислоти та вітаміну В6. В його зубках відсутній каротин, лише в зеленій частині він становить 2—2,5 мг на 100 г. Тут чимало й вітаміну С.
Характерний запах і смак часнику зумовлений наявністю ефірної олії, до складу якої входять органічні сполуки сірки (алкіл-похідні цистеїну, дивенілсульфіди і аллілвінілсульфоксид), які згубно діють на мікроорганізми.
У складі часнику наявні флавоноїди, які розслаблюють спазми судин, понижують кров'яний тиск і сприяють виведенню холестерину. Він має також значну кількість калію, кальцію, натрію, магнію та фосфору.
Усі інші овочі часник переважає за вмістом заліза (1500 мг на 100 г), марганцю (810) та цинку (1025). Концентрація останнього елемента у 5—6 разів вища, ніж в огірках, редисці, помідорах, та в 2,5 раза вища, ніж у капусті й моркві. За вмістом заліза до часника близькі хіба що буряки. У часнику багато йоду (9 мг на 100 г) — втричі більше, ніж у цибулі та міді (130 мг).
Кашкою й соком часника лікують гнійні рани, виразки та опіки, застосовують їх у стоматології, гінекології та оториноларингологи. Під час Великої Вітчизняної війни, коли ще антибіотики не мали достатнього застосування, медицину виручав часник. Він знищував збудників туберкульозу, холери, черевного тифу й паратифів, а також стафілококи та стрептококи. Кашкою, со-
ком або інгаляцією летючих речовин часнику лікують гострі респіраторні захворювання, коклюш, фарингіти, ангіни, катаральні та гнійні запалення середнього вуха, трихомонадні кольпіти та інші захворювання. Пригнічуючи хвороботворні мікроорганізми, він має протизапальні та ранозагоювальні властивості.
Старовинні відомості про те, що часник «чистить артерії», підтвердила наукова медицина. Його біологічно активні речовини нейтралізують жирові сполуки, які сприяють виникненню атеросклерозу, призводячи до ризикованого стану — інфаркту серцевого м'яза.
Для лікування серцевих недуг з існуючими атеросклеротичними змінами фітотерапевти приписують хворим щоденно по 20 зубків (близько 60 г) часнику, часто у формі екстракту. Цей курс лікування для досягнення бажаного ефекту потрібно витримати протягом 3 місяців. У переважній більшості пацієнти почувають себе після нього значно краще, майже у всіх зникають ознаки серцевої патології, які до лікування перебували на рівні симптомів риску.
Про те, що часник — найефективніші ліки проти простуди, знають усі. Наявні в ньому «чудодійні цілющі скарби» поліпшують дихання, тамують кашель, лікують бронхіт, катар.
Часник діє як антимікробний фактор під час запальних процесів у легеневій тканині навіть тоді, коли запалення ускладнене нагноєнням. Його вважають досконалим засобом дезинфекції травного тракту, особливо він ефективний при ферментації та гнильному процесі в товстому кишечнику. Доведено, що часник, порівняно з іншими рослинами, має найбільше фітонцидів. Ці летючі субстанції згубно впливають не лише на бактерії, а навіть на сапрофітів.
У німецькій народній медицині застосовують часникову олію для лікування запальних хвороб травного тракту. Особливо ефективний препарат із 2 г часникової олії, розведеної в1л води, який можна вживати для закапування носа й горла під час катарів, грипу, ангін та простудних хвороб.
У Греції протягом тисячоліть часник застосовують проти гіпертонії. Відома й протиглисна дія часинку (часниковими клізмами виганяють гострики у дітей).
Для того, щоб очистити ротову порожнину від шкідливих мікробів, дають пожувати часник протягом кількох хвилин. Він водночас зміцнює ясна, зменшує їхню
запальну реакцію і кровоточивість, знижує захворюваність карієсом. Часник підсилює апетит, стимулює виділення травних соків, поліпшує травлення, сприяє жовчовиділенню. Препарат аллохол, який вживають при хронічних гепатитах, холециститах, атонії кишечника, має в своєму складі сухі екстракти часнику й кропиви, висушену жовч та активоване вугілля.
В зубках часнику знайдено аденозин, який затримує агрегацію тромбоцитів і розширює коронарні судини, тому його вживають під час лікування судинних тромбозів і стенокардії. Він знижує рівень цукру в крові та підсилює процес творення глікогену в печінці, тобто може бути допоміжним лікарським засобом при цукровому діабеті. Його вживають і під час отруєння організму солями свинцю.
Існують достовірні відомості, що в країнах, де вживають у їжу багато часнику, злоякісні пухлини зустрічаються рідше. В експерименті вчених було з'ясовано, що фітонциди часнику гальмують активність ферментів пухлин, внаслідок чого різко понижується їх здатність розвиватися. Тому існує думка про можливість використання часнику в дієті під час лікування ракових та передракових захворювань.
Щоправда, після його вживання треба позбутися різкого запаху з рота. Його легко знищити, якщо пожувати свіжий корінь або листя петрушки, селери, плоди бобу, насіння анісу, навіть сухий корінь лепехи.

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.