ОВОЧІ І ФРУКТИ

Логин
Пароль

На ранніх етапах розвитку людини головним джерелом її харчування були рослини. Збираючи різноманітні коріння, трави, плоди, наші пращури намагалися з їх допомогою не тільки вгамувати почуття голоду, а й позбавитись страждань, яких завдавали їм різні хвороби. Поступово, з розширенням «асортименту» рослин, що вживалися в їжу, людина помічала: деякі з них заспокоюють біль чи допомагають при розладі функцій окремих органів.

Капуста — найдревніша овочева рослина. У працях давньоримського письменника і вченого Плінія Старшого (І ст. н. е.) згадується принаймні вісім видів капусти. В Римі вже тоді знали качанну, листяну, гіллясту, броколі, кольрабі та інші види цієї культури.

У Стародавньому Римі баклажани називали «біснуватим яблуком» і вважали, ніби тривале щоденне вживання їх у їжу може спричинити психічний розлад. Баклажанам приписували надзвичайні властивості, передусім магічну дію в коханні, тому й понині в Єгипті їх назва перекладається як «яблука милості» та «яблука любові». Не відстають і європейці у вигадуванні імен для цього овоча: «груша солодкого кохання», «яблуко із Содома».

...Це було восени 1532 року. Конкістадори вишикували свої війська на правому березі ріки Оріноко й спостерігали за поведінкою супротивника — індіанців. Іспанці були певні, що легко переможуть «червоношкірих дикунів».
Та не так сталось, як гадалось. Супроти вогнепальної зброї та метальних снарядів завойовників індіанці виставили дерев'яні списи та луки зі стрілами. Але перед атакою вони чомусь утворили півколо. Попереду їхніх лав простували юнаки, тримаючи в руках залізні листи з жевріючими головешками. Вітер доносив до іспанців якийсь запашний димок.

Важко повірити, що такі смачні овочі, як помідори, наші предки ще двісті років тому вважали отруйними. Можна лише уявити, як потерпали матері, щоб діти випадково не скуштували плодів, що всіх вабили своєю красою. Та й досі зустрічаються думки, нібито «золоті яблука» шкідливо вживати тим, у кого порушено мінеральний обмін, хто страждає сечокам'яною хворобою та ревматизмом.

Цю рослину ми запозичили з інших країн. Але й досі в літературі нема єдиної думки про її походження. Одні дослідники вважають, що батьківщина гарбузів — Америка, інші доводять їхню спорідненість з китайським царем овочів — гарбузом-горлянкою. Цей сорт здавна культивували в Китаї при імператорському дворі, виготовляючи з вирощених плодів фігурні вази та інші посудини. Гарбузи-горлянки ще за сивої давнини вирощували в Центральній Азії, де й понині з них виготовляють місткості для води, вина й тютюну.

В Росію цю культуру завезли на початку XVIII століття з Англії, де її вирощували в парниках. В наших травниках диню згадують серед корисних плодів, що мають лікувальне значення. В ній міститься близько 20 %' цукристих сполук (сахарози), каротин, вітаміни С, Р, фолієва кислота, азотисті та пектинові сполуки, жир, ароматичні речовини, мінеральні солі.

У дикому виді ця рослина зустрічається в пустелях та напівпустелях Південної Америки. А вирощували та вживали її в їжу ще в Давньому Єгипті.
Китайці настільки шанували цю культуру, що навіть мали свято «День кавуна».